Роси ранкової краплинки
З промінням сонячним заграли,
Та крізь віконечко хатинки
Свій блиск мені подарували.
Зелене листя на деревах
Чарує знову погляд мій.
Цей краєвид є тільки в селах
На Україночці моїй.
Річки прозорі та озера,
В країнах інших не знайти.
Ще є в нас чиста атмосфера.
Є трохи...
Але дійсно, то скарби.
Пшеничне поле золотіє,
Та яблуневі ті сади,
В яких душа моя радіє,
Куди я завжди хочу йти.
Над головою чисте небо,
Лелеки з гомоном своїм,
Та поруч бджоли з жовтим медом,
Який я вдома з хлібом їм.
Дружина є, яка кохає,
Маленька донечка моя,
Яка у хаті собі грає,
Коли збирається сім`я.
Не розуміє пан завзятий,
Цієї дивної краси,
Бо він любов до неї втратив,
Забув поля, забув ліси,
Забув про зернятко планети,
Бо серце - срібло отруїло!
Але скажу: "Хоч їм обдерта,
Та ще не вмерла Україна!"
Комментариев нет:
Отправить комментарий