"Життя, наче декілька сторінок"

      "Ви наші діти", - колись казали Ви про нас.
      Не розуміли Ви тоді, як швидко пролетить цей час:
      Лице, де усмішка дитяча, лице, де радість без турбот,
      А на лиці - дитяче серце у мріях лагідних доброт.
      Колись було воно, минуле: дитинства чистого роки,
      Але ми вже перевернули - дитинства перші сторінки.
      Я пам'ятаю парту, зошит, та кольорові олівці,
      Географічну дивну карту, та кнопки в мене на стільці,
      Останній дзвоник, перші гроші, та праці важкої народ,
      Що тягне те ярмо для того, щоб зрозуміти біль марнот.
      Таке життя - швидке, як думка: дорогоцінне та складне,
      Життя - не є легка наука,буває інколи брудне.
      Та в ньому є добра багато: птахи у небі, їх пісні,
      В садочку квітка з ароматом у час кохання навесні,
      Найперша зустріч, тихі кроки, взаємні нові почуття,
      Життєві приклади, уроки, та час святого каяття.
      Тепер, це тільки-но минуле: юнацтва щирого роки,
      Ми вже давно перевернули - ті кольорові сторінки .
      А далі - молодість, весілля, щасливих поглядів зоря,
      Великі у житті зусилля, чудова, лагідна пора.
      Народження дітей, безсоння, витрати пачками грошей,
      Але радіючи від щастя, знімаємо сльозу з очей,
      Бо у майбутньому їх доля - шлях пізнавання, як їм жити.
      А ми? Ми скажемо з любов'ю, як Ви про нас: "Ви наші діти"!
      Але ж у всесвіті безкраїм, є Батько в нас - могутній Бог,
      Він всі життя дрібниці знає, і навіть той таємний крок,
      Що робимо в думках: до Бога, звертаємося в час журби.
      І він завжди допомагає, як своїм дітям щиро - ми.
      Він не забуде, не покине, бо ми усі - Його сім`я,
      Не закінчиться ця сторінка - сторінка вічного життя.
      Отож хвала Йому і слава, подяка з серця та поклін,
      Бо Він дітей Своїх кохає, та так кохає тільки Він!